Розрив (пошкодження) ацетабулярної губи кульшового суглоба
Розрив (пошкодження) ацетабулярної губи кульшового суглоба: причини, симптоми, діагностика, лікування та прогноз, ризики, реабілітація та профілактика
Розрив (пошкодження) ацетабулярної губи – один із найпоширеніших факторів болю в кульшовому суглобі у пацієнтів до 40 років, які ведуть активний спосіб життя. При розриві ацетабулярної губи пацієнти, зазвичай, скаржаться на біль у паху, ділянці кульшового суглоба, часто також з іррадіацією в колінний суглоб, що може викликати труднощі при постановці діагнозу, особливо у випадку, коли пацієнт не пов’язує болісні відчуття з отриманням травми. Діагноз ставиться на підставі фізикального огляду кульшового суглоба, функціональних тестів, УЗД та МРТ суглоба, іноді, із застосуванням контрастної речовини.
Основні варіанти розривів ацетабулярної губи. Зліва – нормальна вертлужна губа, у центрі – клаптевий розрив, праворуч – відрив по краю на кшталт «ручки лійки»
Причини та симптоми
Причини, що ведуть до пошкодження ацетабулярної губи
Найчастіше розриви суглобової губи кульшового суглоба зустрічаються у професійних спортсменів і людей, які ведуть активний спосіб життя. Розриви можуть бути травматичні, тобто відбулися на тлі відносно сильної травми, або дистрофічні (дегенеративні), що відбуваються через хронічну мікротравматизацію або дегенеративні процеси у тканинах — через порушення обміну речовин. Дистрофічні розриви часто зустрічаються в балеті, а також – у тих видах спорту, де потрібне сильне згинання стегна (футбол, альпінізм, біг з перешкодами тощо) або часте обертання стегна (гольф, фігурне катання, східні єдиноборства).
Біг з перешкодами одна з причин ушкодження суглобової губи кульшового суглоба у професійних спортсменів та любителів
Розриви вертлюжної губи трапляються й у малотренованих спортсменів під час махових рухів ногами, наприклад, у танцівниць, які виконують стрибок-розніжку, або у спортсменів, які «вижимають» ногами велику вагу без повноцінної розминки та розігріву.
Симптоми пошкодження ацетабулярної губи кульшового суглоба
Більшість людей скаржаться на біль у паху або по зовнішній частині стегна. Біль посилюється при вставанні з положення сидячи адо лежачи, при тривалому сидінні особливо за кермрм авто, при ходьбі більше десяти хвилин і при фізичній активності: біг, стрибки, перенесення тяжкостей, їзда на велосипеді. У спокійному положенні та положенні лежачи біль відчувається менше або взагалі відсутній. Оскільки кульшовий суглоб має багато зв’язків з поперековим відділом хребта, біль при пошкодженні суглобової губи може часто іррадіювати в поперек. Інша поширена скарга – біль у коліні; часто головна скарга при розриві вертлужної губи – біль у коліні, а не в паху.
Про класифікацію ушкоджень ми не писатимемо, бо вона дуже схожа на класифікацію пошкоджень менісків колінного суглоба, про які ми вже писали раніше (Артроскопічний шов меніска: «за» та «проти». Видаляти чи зшивати?). Перейдемо відразу до діагностики та особливостей лікування.
Діагностика пошкодження ацетабулярної губи
Як завжди, діагностика починається зі збору анамнезу. Лікар з’ясовує приблизний час травми, перших болісних відчуттів або дискомфорту, які пацієнт пов’язує з виникненням даної патології.
Далі проводять особливі функціональні тести, які допомагають з’ясувати обсяг рухів у суглобі, а також найболючіші положення стегна та іррадіацію болю в інші сегменти.
До них відносяться:
- Тест флексії-приведення-внутрішньої ротації.
- Тест флексії-приведення-аксіальної компресії.
- Тест Фіцджеральда.
Висока чутливість цих тестів дозволяє запідозрити/виключити пошкодження губи кульшової западини.
З апаратних методів діагностики за підозри на розрив вертлюжної губи золотим стандартом вважають МРТ. МРТ покаже будь-яку локалізацію ушкодження м’яких тканин усередині суглоба. У деяких випадках попередній діагноз розриву суглобової губи вдається встановити за допомогою УЗД. При підозрі на пошкодження кісткових структур області кульшового суглоба використовують рентгенографію у двох проекціях і КТ.
У разі дистрофічного розриву, а також за підозри на наявність системних захворювань тканин та порушення обміну речовин призначають клінічні (лабораторні) аналізи.
(Ліворуч) МР-артрографія, Т1ВІ, режим придушення сигналу від жиру, косий аксіальний зріз: у цього пацієнта з паралабральною кістою визначається відділення губи (розрив на всю глибину) передньої верхньої губи. (Праворуч) МР-артрографія, Т1ВІ, режим придушення сигналу від жиру, косий аксіальний зріз: визначається розірвана задня губа з розповсюдженням контрасту через розрив губи.
На сьогоднішній день 100% діагностичним методом візуалізації є артроскопія. На жаль, цей метод вимагає госпіталізації та досить складного та високотехнологічного втручання. З плюсів – діагностична артроскопія допомагає виявити навіть найнезначніші ушкодження суглобової губи та перейти до лікування: зшити пошкодження або видалити нежиттєздатні частини хряща.
Лікування пошкоджень ацетабулярної губи
При незначних крайових ушкодженнях з невеликим больовим синдромом використовують консервативне лікування:
- обмеження навантаження
- медикаментозне лікування: знеболюючі при необхідності, судинні для зняття набряку та поліпшення живлення тканин, нестероїдні протизапальні, внутрішньосуглобова ін’єкція гіалуронової кислоти
- останнім часом часто використовують регенеративні методи, наприклад PRP
- ЛФК, масаж, кінезіологічне та біомеханічне тейпування, фізметоди.
Оперативне (хірургічне) лікування розриву ацетабулярної губи
При значних розривах, вираженому больовому синдромі, порушенні функцій та відсутності позитивного результату від консервативного лікування використовують оперативне лікування – артроскопію кульшового суглоба.
Як і у випадку з пошкодженням меніска колінного суглоба, лікування полягає у зшиванні суглобової губи або видаленні нежиттєздатних фрагментів хрящової тканини – дебридмент.
Вертлюжна губа – аналог меніска в колінному суглобі; її розрив призводить до сильних больових відчуттів, ускладнює фізичну активність та обсяг рухів у кульшовому суглобі. Відсутність адекватного лікування може стати причиною розвитку раннього коксартрозу і, як наслідок, раннього ендопротезування кульшового суглоба.
Результати артроскопічного лікування поодиноких травматичних розривів вертлюжної губи дуже хороші: у 80 — 90% пацієнтів відбувається повне одужання, після чого вони можуть повернутися до професійного спорту або до активного способу життя. Але, навіть після успішної операції, при великих пошкодженнях суглобової губи, клацання і неприємні відчуття в суглобі (особливо в певних позиціях – у чотирьох позиціях, я потім покажу в яких ))), вибачте, не зміг утриматися) можуть залишитися, про що необхідно заздалегідь попередити пацієнта.
При дистрофічних розривах, викликаних частим повторенням мікротравм, прогноз щодо повернення до спорту досить поганий, особливо якщо під час артроскопії виявлено хондромаляцію (розм’якшення хряща, його стирання та відшарування).
Трансплантація суглобового хряща
Трансплантація суглобового хряща забезпечує ефективне лікування невеликих ушкоджень кульшового суглоба після незначних травм у молодих пацієнтів.
Лікування ґрунтується на пересадці аутогенних клітин. Для цього із здорової частини стегна вилучають один елемент розміром у рисове зерно. Процес культивування клітин у лабораторії займає кілька тижнів. Під наглядом фахівців хрящові клітини створюються та розмножуються у спеціальному поживному середовищі. Після введення отриманого матеріалу на місце травмування суглобового хряща через 6-12 місяців утворюється справжній еластичний хрящ з такими ж властивостями, як і здоровий суглоб. Так само відновлюється і стабільність кульшового суглоба. Технологія експериментальна і поки що не набула широкого розповсюдження та підтвердження довготривалої ефективності.
Ризики та ускладнення при розриві ацетабулярної губи кульшового суглоба
1. Розрив вертлюжної (суглобової) губи 2. Пошкоджений хрящ головки стегнової кістки та ранній остеоартроз (коксартроз) кульшового суглоба
Ускладнення в артроскопії кульшового суглоба такі ж, як і в будь-якій операції, що проводиться під загальною анестезією. Крім того, можливі: ятрогенне пошкодження вертлужної губи або суглобового хряща, поломка ендоскопічних інструментів під час операції, тракційне пошкодження нервів ноги (оскільки під час артроскопії необхідно витягати ногу) або безпосереднє пошкодження сідничного нерва, або латерального шкірного нерва стегна під час встановлення троакарів по якими в порожнину суглоба вводять відеокамеру та інструменти).
Найголовнішим, і, мабуть, небезпечним ускладненням розриву вертлужної губи вважається ушкодження хряща кульшової западини та головки стегнової кістки. Ці пошкодження з величезною долею ймовірності можуть призвести до розвитку раннього остеоартрозу – коксартрозу – з подальшою необхідністю в ендопротезуванні кульшового суглоба.
Реабілітація після артроскопічного лікування розриву ацетабулярної губи
Залежно від обсягу пошкоджень та способу лікування (зшивання або видалення) пацієнту на деякий час після артроскопії (від 2 днів до 2 тижнів) забороняють спиратися на оперовану ногу. У перші 2 — 6 тижнів після операції проводиться лікувальна фізкультура, спрямована на розробку суглоба і зміцнення м’язів, а ще через 6 — 12 тижнів зазвичай можна поступово відновлювати навантаження.
Профілактика розриву ацетабулярної губи
Найнадійніший спосіб профілактики — уникнення рухів, що призводять до удару шийки стегнової кістки по вертлужній губі. Це, зрозуміло, неможливо у тих видах спорту, в яких використовують махові рухи ногами або сильне обертання стегна, зокрема в гольфі, фігурному катанні, східних єдиноборствах, спортивних танцях та спортивній чи художній гімнастиці, бігу з перешкодами.
Для профілактики необхідно обов’язково проводити розминку перед навантаженнями. Також потрібно використовувати правильне взуття для стабілізації гомілковостопного суглоба. Запобігає таким розривам правильна організація тренувального процесу у професійних спортсменів і навантажень у людей, які ведуть активний спосіб життя.
Раннє виявлення патологій кульшового суглоба, наприклад, дисплазії або синдрому стегново-вертлужного зіткнення, допоможуть уникнути травм суглобової губи в майбутньому.
