Операція ендопротезування є складною високотехнологічною процедурою. Тому велике значення має передопераційне обстеження пацієнта та підготовка до операції, вибір адекватного для кожного конкретного випадку типу ендопротезу, а також чітке дотримання рекомендацій після операції.

Під час консультації лікар визначає показання та протипоказання до ендопротезування суглоба, проводить необхідні дослідження та підбір відповідного протезу. Рентгенологічне дослідження дозволить з’ясувати рівень зношеності суглоба, зробити необхідні вимірювання. Вас обов’язково попередять про можливі індивідуальні ризики та ускладнення операції. До ускладнень операції можна віднести такі:

• інфекція в місці операції;
• крововтрата під час операції або після неї;
• тромбоемболія ;
• розвиток пневмонії;
• вивих протеза, що вимагатиме збільшення термінів лікування, а іноді, повної заміни компонентів.

Передопераційні заходи.

До операції пацієнт проходить повне клінічне обстеження (клінічні аналізи, консультації суміжних фахівців, огляд анестезіолога).

Операція ендопротезування кульшового суглобу.

У стандартних випадках первинна імплантація штучного суглоба триває від 30 до 60 хв.

У ході операції зруйнований хворобою кульшовий суглоб безповоротно видаляється з організму. Після цього на його місце встановлюється ендопротез. Хірург виконує видалення головки та шийки стегнової кістки, а на їх місце фіксуються деталі ендопротезу (головка та стегнова ніжка). Вертлюжна западина розсвердлюється, але в її місце вставляється штучна западина. Після перевірки функції кінцівки операційна рана ушивається пошарово.

Під час операції проводяться заходи щодо профілактики інфекційних ускладнень, за необхідності заповнення крововтрати.

У ряді випадків, у пацієнтів з хорошим реабілітаційним потенціалом, можливе застосування хірургічного доступу до суглоба з невеликим операційним розрізом. MIS-доступ створює найбільш сприятливі умови для реабілітації пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді завдяки позитивному настрою пацієнта, зниження крововтрати, зменшеному операційному розрізу, можливості ранньої активізації (у перші 3 доби) та переходу до загального режиму протягом 6-7 діб. Малоінвазивний доступ уможливлює скорочення загальних термінів перебування у стаціонарі, зменшує соціальну дезадаптацію та ранньє повернення до звичайного життя. Можливість використання цієї методики визначається лікарем індивідуально, з урахуванням анатомо-фізіологічних, вікових, рухових особливостей пацієнта.

Після операції.

У післяопераційному періоді продовжується введення антибіотиків, знеболювальних засобів, симптоматичне лікування. Між ніг укладається спеціальний валик, що утримує оперовану кінцівку у правильному положенні. Активізація пацієнта проводиться в день операції за участю інструкторів ЛФК та під контролем лікаря-реабілітолога.

Ходьба з дозованим навантаженням на оперовану кінцівку з додатковою опорою (милиці, ходунки) з дозволу лікаря, можлива вже наступного дня після операції. У Відділенні захворювання суглобів у дорослих ДУ ІТО НАМН України застосовується програма прискореного одужання з більш інтенсивним проведенням пацієнта всіх реабілітаційних процедур – цей підхід також застосовується до пацієнтів з відмінним реабілітаційним потенціалом, без серйозних супутніх захворювань.

Амбулаторне лікування та реабілітація.

Виписка на амбулаторне лікування, зазвичай, проводиться на 5-6 добу після операції. Слід продовжувати реабілітаційні заходи, суворо дотримуючись рекомендацій лікаря. За потреби можлива госпіталізація до Клініки реабілітації Інституту травматології та ортопедії НАМН України для відновлення під керівництвом фахівців-реабілітологів . Обмеження у фізичному навантаженні на оперовану кінцівку слід дотримуватись протягом 6-8 тижнів після операції, протягом цього часу рекомендується використання додаткової опори.

Перев’язки проводять амбулаторно 1 раз на 5 днів до повного загоєння рани (за умови використання багатоденного перев’язувального матеріалу). Шви з післяопераційної рани знімають на 12-14 день після операції.